У моїх книжках головна тема завжди одна й та сама — вибір.

Вибір шляху, вибір дії, вибір світогляду. Дж. Олдрідж

Джеймс Олдрідж  1918-2011

1. Місце народження. Відомий англійський письменник, народився  10 липня 1918 року в містечку Вайт-Гілз, що в австралійському штаті Вікторія,
2. Батьки. Батько був корінним лондонцем   — Уїльям Томас Олдрідж, який редагував місцеву газету. Мати — Едіт Квейль — народилась у Квеслтауні на острові Мен. Був п’ятою дитиною у сім’ї.
3. Дитинство. Сім'я проживала у невеличкому глухому селі Уайт Хіллс штату Вікторія, а дерев'яний будиночок називався "Уейвертрі" ("дерево, що хитається"). Незабаром родина Олдріджів переїхала до провінційного містечка Соун Хілл, розташованого у долині річки Муррей. В оповіданні "Батькова сорока" письменник зворушливо передає атмосферу провінційного життя: "Будинок стояв у величезному саду — найбільшому саду в усьому містечку. Овочами і фруктами займався батько, зате чудовий квітник опікувала тільки мати, і вона вкладала в нього всю свою тугу за рідною Англією. Жили ми тихо й відлюдно, як і належить добропорядній англійській родині, що являє собою окрасу міста". Джеймс був п'ятою дитиною в родині. За традицією, він дістав одразу кілька імен - Гарольд, Едвард і Джеймс. Хлопчикові це не подобалось, і батьки зупинились на останньому. Заробіток батька був невеликий, а тому одяг ніколи не купували, його шили й перешивали, передавали від старших молодшим. Та найбільшим захопленням Джеймса були прогулянки лісом і години перебування з вудкою на березі річки. Любов до природи дієва, а не споглядальна — один із найголовніших мотивів у творчості письменника. А враження юнацьких років знайшли відображення в його австралійському циклі новел, які пронизані любов'ю до природи, прагненням "відкрити" її таємниці, невичерпні багатства. Роки життя, які Джеймс провів у Стоун Хіллі, за його словами, нагадували життя Тома Сойєра.

Джеймсу з  дитинства доводилось підробляти: по суботах він важив картоплю, а у вільних кутках батькового саду вирощував горох, працював на овочевих складах,  розсильним у редакції однієї з газет.  Одного разу він поставив собі мету: придбати сідло для свого поні. З великими труднощами зібрав гроші. Коли ж нарешті можна було йти купувати сідло, батько був змушений віддати поні молочникові, якому заборгував велику суму. Для підлітка, як сам він згодом свідчив, «це був день справжнього відчаю».

4. Навчання.  Олдрідж навчався у державній школі, де виявився його глибокий інтерес до літератури, мистецтва і музики; в комерційному коледжі в Мельбурні.  У 1938 році 20-річний Джеймс переїжджає до Англії і вступає до Лондонського університету. Після  успішного його закінчення Олдрідж працює в редакції газети. Письменник закінчив і Лондонську авіаційну школу.
5. Як військовий кореспондент брав участь навіть у громадянській війні в Іспанії, захоплювався героїзмом її захисників. Під час радянсько-фінської війни перебував у Фінляндії . З початком Другої світової війни Олдрідж був на різних її фронтах: у Греції, Єгипті, Норвегії, Радянському Союзі. Протягом війни письменник тричі приїздив до Москви.
6. У повоєнні роки він багато подорожував. Особисті враження від побаченого і почутого лягли в основу творів письменника.
7. Захоплення - любив рибальство, весловий спорт і полювання, авіацію, і зокрема мистецтво пілотажу,  займався підводними зйомками.  У1955 році він написав своєрідний навчальний посібник для любителів підводного спорту "Підводне полювання для недосвідчених англійців. Молодший син письменника Томас пристрасно захопився підводним полюванням, і книга батька відіграла вирішальну роль: хлопець, прекрасний плавець і аквалангіст, став зоологом.
8. Побував в Україні, у Києві, зустрічався з читачами, давав інтерв'ю. 11 березня 1964 року київська «Робітнича газета» надрукувала статтю «І в мені частка України». У ній Джеймс Олдрідж писав: «Україна нагадує мені країну мого дитинства Австралію. На мою думку, будь-який український хлопчик може впізнати себе в героях моїх дитячих оповідань».
9. Творчий доробок Дж. Олдріджа різноманітний за жанрами і темами. Це і лірико-філософські твори — роман «Мисливець» (1950) та чимало оповідань, і широкі епічні полотна — романи «Дипломат» (1949), «Герої пустельних обріїв» (1954), «Не хочу, щоб він помирав» (1957), «Останній вигнанець» (1961), дилогія «Бранець своєї землі» та «Небезпечна гра» (1962—1966), «Гори і зброя» (1974), що відтворюють складні суперечності суспільства, боротьбу різних соціальних сил.
10. В середині 1950-х рр. Джеймс Олдрідж вирішив зняти невеликий фільм про акул Червоного моря. «Узявши з собою сім'ю, він відправився на місцевість, яка зараз відома під назвою Шарм-эль-шейх. Тоді там була пустеля. У батька був один з перших аквалангів і камера, упакована в спеціальний герметичний контейнер, - згадує Уїльям Олдрідж.- Батько розповідав, що коли він занурився, був уражений красою рифів». Захоплений красою рифів, він на деякий час забув про головну мету занурення - зйомках акул. «Раптово відчувши за спиною присутність, тато різко розвернувся і побачив акулу. Та, недовго думаючи, сховалася. Можливо, її, як і інших акул, налякало дзижчання камери», - закінчив свою розповідь Уїльям Олдрідж, відзначивши, що по враженнях від поїздки до Єгипту і занурень в Червоне море і була написана повість «Останній дюйм», згодом оформлена в сценарій Леонідом Белокуровим.
11. Оповідання «Останній дюйм» написано в Радянському Союзі в 1957 році, коли письменник відпочивав на Чорноморському узбережжі Кавказу. Радянські читачі вперше ознайомилися з цим оповіданням зі сторінок журналу «Огонек», № 37, 1957 р. Українською мовою оповідання надруковано в збірці Дж. Олдріджа «Хлопчик з лісового берега», Київ, 1959. Сюжет оповідання ліг в основу однойменного кінофільму, створеного на кіностудії «Ленфільм», 1959.
12. Героями творів Дж.Олдріджа є звичайні люди, які у критичній ситуації стають здатними на подвиг. Автор наділяє їх надзвичайною витривалістю, сильною волею, прагненням до справедливості. Новела «Останній дюйм» (як і її продовження — «Акуляча клітка»), торкається тих самих питань, що непокоїли персонажів «великих» творів письменника, — питань людського взаєморозуміння. Весь зміст «Останнього дюйма» пов'язується з намаганням льотчика Бена подолати те відчуження, що виникло між ним і його сином Деві. Ціною величезних зусиль і непоправних втрат це відчуження щастить подолати.
13. Твори Олдріджа перекладено 40-ма мовами. Крім романів та оповідань він пише також нехудожні тексти та працює на телебаченні. В 1972 році Організація Міжнародних Журналістів (Organisation of International Journalists) нагородила його золотою медаллю за його журналістську працю.
14. За його романом Ride a Wild Pony студія Уолта Діснея зняла фільм, а по мотивам My Brother Tom було знято телесеріал.

Джеймс Олдрідж  Останній дюйм

Переклад з англійської В.Гнатовського (текст додається у наступному файлі)

1. Словникова робота

• Дюйм (від голл.. - великий палець) - одиниця довжини в системі англійських мір, що становить 2,54 см.
• Фут (англ.. - ступня) - одиниця довжини в англійській системі мір, що дорівнює 30,48 см (1 фут = 12 дюймам).
• Миля — одиниця довжини, яка використовується нині здебільшого у морській справі (морська миля становить 1852 метри).
• Фунт - основна одиниця ваги в системі англійських мір, що дорівнює 453,5 г.
• Апатія - стан байдужого ставлення до навколишнього світу.
• Хамсин - піщаний вітер у пустелі.
• Авантюра - ризикована справа, розрахована на випадковий успіх.     
• 2. Сюжет оповідання "Останній дюйм". Батько й син, які не відчувають спорідненості душ, вирушають невеличким літаком на пустельний острів Аравії. Батько змушений заробляти кінозйомкою акул. Заняття це вельми небезпечне. Під час зйомки він зазнає тяжкого поранення. Ціною неймовірних зусиль батько й син дістаються до Каїра. Спільна мета - вижити! - зближує їх. їхні стосунки теплішають, вони починають розуміти один одного.

3. Елементи сюжету.

-Експозиція. Події, які передували польоту до Акулової бухти.

-Зав'язка. Бен змушений взяти десятилітнього сина з собою. їхня відчуженість.

-Розвиток дії. Політ до бухти, підготовка до робіт зі зйомкою, спуск під воду, очікування сином батька, поранення Бена.

-Кульмінація. Неймовірні зусилля, які докладаються і батьком, і сином для того, щоб вижити.

-Розв'язка. Успішне приземлення на аеродромі Каїра. Початок нових, справді родинних стосунків.

4. Герої

Батько: 43 роки, льотчик, розлучився з дружиною, підводні зйомки акул , різкий, знервований ,байдужий до сина

Мати: тужила за рідною домівкою, ненавиділа місця проживання, апатична, черства, плаксива, покинула сімю, не цікавилася сином

Деві: 10 р, пізня дититна, не бажана дититна, не потрібний батькам, самотній

Висновки. Взаємини у сім`ї хлопчика Деві не склались. Батьки, втомлені життям, перестають розуміти одне одного, вони вже не почуваються рідними, однією сім'єю. Жоден з них не знаходить тут моральної підтримки. Але найбільше страждає десятирічний Деві. У власній сім'ї він почувається самотнім, зайвим, не потрібним своїм батькам.

5. Головна думка твору - необхідність боротьби «до останнього дюйма», а також подолання «останнього дюйма», що розділяє людей.

6. Основні проблеми твору: проблеми стосунків між батьками і дітьми, боротьби з труднощами, що трапляються у житті, уміння їх долати

7. Назва оповідання. Останній дюйм це не тільки міра довжини, яка найважливіша при посадці літака але й відстань, що розділяла батька й сина, відстань їхнього непорозуміння. На щастя, Бен і Деві зуміли з честю пройти випробування, що випали на їхню долю, і не тільки залишились живі, а й подолали отой найважчий  останній дюйм, що наблизив їх один до одного.

Висновки   Батько та син ціною надзвичайних випробувань знаходять шлях до серця один одного. Цим шляхом вони будуть намагатися йти в подальшому своєму житті. Спільні дії, до яких вдаються герої оповідання заради досягнення мети - виживання, - зближують їх

8. Червоне море. Акуляча бухта. Туристичні фірми Єгипту включають Акулячу бухту в число об'єктів для відвідування туристами. На сайтах ми можемо знайти відгуки тих, які мали нагоду бути в тій місцевості. За їхніми свідченнями, там рідко коли можна побачити акул. У прибережній смузі бухти, захищеної відсвіту кам'яними дюнами, немає жодних будівель, лише тенти покривають житла місцевих мешканців. Здається, що цивілізація не торкнулась цього місця.  (Краплю крові в океані акула відчуває за сотні метрів завширшки, понад 3—4 км. завдовжки. Ніздрями вона відчуває напрям і джерело запаху. їсть вона все, що на зуб потрапляє. Кров, навіть невелика подряпина на тілі плавця може спричинити напад акули. їх приваблюють якісь ще не досліджені флюїди, що випромінюють поранені люди та ті, які панікують.

9. Опис бухти у творі. Це  було житло акул, що запливають з Червоного моря, піщаний острівець, відкритий спекотному сонцю. Нежилий. На питання сина чи «може хто сюди потрапити?» Бен відповідає, що ніхто. Безлюдне місце в морі.

1.«…сумовито поглядав на величезну мертву  пустелю  узбережжя  Червоного моря, котра розстилалася пiд крилом лiтака, - суцiльну смугу на тисячу миль, якою вiдокремлювалися нiжно розмитi акварельнi фарби  суходолу  вiд  бляклої зеленi моря. Все було нерухоме i мертве. Сонце випалювало тут  усе  живе,  а весною вiтри пiдiймали в повiтря маси пiску на  тисячах  квадратних  миль  i вiдносили його на той бiк Iндiйського океану, де  вiн  i  залишався  навiки;пустеля зливалася з дном морським.»

- Пейзаж безрадісний.  І в цю самотність прилетіли люди теж самотні: батько і син.

Чи потрібно було Бену брати свого сина Деві у небезпечну подорож?

Образи батька й сина в новелі Дж. Олдриджа «Останній дюйм»

Проблема взаємини батьків і дітей існує, тому що людям різного віку складно зрозуміти один одного, і рано або пізно кожний з нас зіштовхується із цією проблемою. Кожному з нас доводиться її вирішувати. Дуже часто від правильності рішення залежить все наступне життя. Проблемі взаємини дорослих і дітей присвячена величезна кількість творів. У своєму оповіданні «Останній дюйм» звернувся до цього питання й американський письменник Дж. Олдрідж.

Бен, професійний льотчик, займався зйомкою фільму про акул, тому що роботу із професії знайти було складно, вік його для льотчика були «критичним», а «гроші, які він ощадливо збирав два роки, літаючи над розпеченою пустелею, давали можливість дружині пристойно жити в Кембриджі ». Йому « потрібно було швидко заробити побільше грошей, і з’явилася така можливість».

Відправляючись на зйомку у загублену в море Акулячу бухту, Бен взяв із собою десятилітнього сина Деві – «самотню, неприкаяну дитину, у десять років він відчував, що мати їм не цікавиться, а батько – чужа людина, різкий і небагатослівний, не знає, про що з ним говорити в ті рідкі хвилини, коли вони бували разом ». Коли Бен залишався наодинці із хлопчиком, він відчував каяття й почуття провини, що не може налагодити довірливих відносин із сином, не знаходить шлях до його серця: «Бену хотілося чим-небудь порадувати хлопчика, але за багато років йому це жодного разу не вдавалося, а тепер, видно, було пізно».

Тільки-но Деві зникав з поля зору льотчика, як Бен немов забував про його існування. Він навіть забув взяти воду або сік, коли вони летіли в безлюдну Акулячу бухту, прихопивши тільки пиво для себе. А хлопчикові, як і кожній дитині, хотілося мати люблячого, турботливого батька, здатного дати відповіді на питання, що цікавлять.

Бена ж всі його питання дратували й він був різкий із Деві. Грубуваті й глузливі слова батька зачіпали й кривдили хлопчика. Син бентежився й усе більше й більше замикався в собі.

Відносини між батьком і сином були складними й здавалося зовсім неможливим, що вони коли-небудь знайдуть спільну мову, якби не «його величність випадок». Жаль тільки, що випадок цей ледь не позбавив їх є життя.

В Акулячій бухті під час зйомок Бен піддався нападу акул. Він настільки постраждав від акул, що не міг сам вести літак. І тепер вся надія була на сина. Хлопчик, який здавався таким непристосованим до життя, виявив незвичайну мужність, мобілізував всі свої сили, зумів згадати все, чому вчив його батько. А головне, він повірив словам Бена, що людина може витримати все що завгодно.«Ніколи не знаєш, на що ти здатний, поки не спробуєш», – сказав батько. І син спробував. І він зміг. Він переміг! Він урятував себе й батька. Деві не тільки зумів перев’язати батькові рани й затягти його в літак, але й самостійно, керуючись вказівками знесиленого від втрати крові Бена, привести літак у Каїр і вдало посадити його. Перший раз у житті батько й син слухали й чули один одного, тому що в цьому полягав їхній єдиний шанс на порятунок.

Своєю завзятістю, своєю вірою й любов’ю син подарував батькові друге життя. І тепер Бен зрозумів, що є в його житті речі набагато важливіше літаків і роботи. Змінившись внутрішньо, він вирішив, що неодмінно розтопить лід у відносинах із сином: «Він добереться до самого серця хлопчика! Рано або пізно, але він до нього добереться». Бен переборе цей «останній дюйм», що розділяє його із сином, і проблема взаємини «батьків» і «дітей» перестане бути для них актуальною.

Порозуміння та єднання людей в екстремальній ситуації

Зумій примусити серце, нерви, тіло собі служити.  Р. Кіплінг

 Джеймс Олдрідж в оповіді «Останній дюйм» зображує події, які вражають своєю гостротою й проникливістю, показує силу волі й силу духу людини в екстремальних обставинах на - межі неможливого. Професіональний пілот Бен — самодостатня особистість. Досвідченого професіонала, льотчика малої авіації з двадцятирічним стажем ніби цілком влаштовує його життя, та неспокій і сумніви заповнюють душу. Через специфіку роботи пілота дружина та син майже не бачать Бена. Сином, Деві, опікується тільки мати. Дружина Бена за роки постійної відсутності чоловіка звикла до свого самотнього життя і стала байдужою до батька свого сина. Мені здається, що такі взаємини між подружжям не могли не вплинути на характер і вчинки сина, який ріс невпевненим і плаксивим хлопчиком. Спроби батька налагодити теплі стосунки та порозумітися з ним не мали успіху. Бен не відчував духовного зв'язку з рідною дитиною й шкодував з цього приводу. Спроби дійти злагоди закінчувалися роздратуванням батька та слізьми сина. Багато було причин для таких складних відносин: байдужість дружини до його роботи та особи, егоїзм і самого Бена, який не намагався щось змінити в їх спільному житті. Упродовж двадцяти років своєї непростої роботи Бен не спромігся як слід облаштувати сімейне життя. Одного разу вийшло так, що дружина поїхала і Бен залишився наодинці з десятирічним хлопчиком. Розгублений батько не уявляє як порозумітися з сином. Та якось Бен узявся за складну небезпечну роботу — зйомку фільму про акул у їхньому звичному середовищі — океані. І намагаючись зблизитися з сином, вирішив взяти його з собою у складний політ. Батько й раніше при нагоді завжди намагався зацікавити сина романтикою своєї професії. Бен вчив сина керувати літаком, пояснював йому всі незрозумілі життєві питання, але це виходило різко й грубо, нерідко доводило сина до сліз. Думаю, Бен любив сина, але настільки не звик піклуватися про дитину, що навіть забув узяти на завдання питну воду для хлопчика, захвативши тільки пиво та їжу. Залишивши хлопчика біля літака, Бен почав виконувати свою роботу. У цій бухті мешкало багато акул, вона так і звалася «акуляча». Потрапити в бухту й вибратися з неї можна було тільки літаком. На мій погляд, Бен узяв із собою сина, не усвідомлюючи всю серйозність та небезпечність цієї подорожі.
В океані акули напали на Бена, розшматували йому м'язи, пошкодили кінцівки. У такій скрутній ситуації Бен поводиться як людина з невичерпними потенційними можливостями сильного характеру. Батько усвідомлює, якщо він помре, хлопчик залишиться один, і доля його буде трагічною. Так настав час самого важливого випробування для Бена, ось де і знадобилися сила волі, загартованість, мужній спокій справжнього чоловіка. Ці риси він набув на своїй небезпечній роботі, і, завдяки їм, не скорився, як здавалось, непереборним обставинам. Так Бен, фізично виснажений, слабкий, з пошкодженими кінцівками, постійно втрачаючи свідомість, керує діями сина, знаходить ті єдині вірні слова, які впливають на свідомість сина, спонукають його до справжніх вчинків. Хлопчик — дитина — виконав майже неможливе: затягнув батька в літак і, керуючись його настановами, впорався з літаком, вирахував останній дюйм і вдало виконав політ. Це сталося тільки тому, що насправді Бен дуже любив свого сина «суворою любов'ю». Він зробив усе можливе, щоб його син подолав останній дюйм у боротьбі за життя. Я впевнений, Деві більше не буде плаксою після всього, що випало на його долю. Минув деякий час, і Бен вилікувався, хоча став калікою. Після одужання він ясно відчув, що «життя, яке йому подарував хлопчик», ще знадобиться йому. Треба до серця сина знайти ключ. Я думаю, батько знайде цей ключ і здолає «останній дюйм» у відносинах із сином. Цей дюйм, який розділяє «всіх і вся» дуже нелегко здолати, якщо не бути справжнім майстром, та Бен справжній майстер і справжня людина, він обов'язково подолає цей останній дюйм.

Проблема відповідальності у творчості Д. Олдріджа

Оповідання "Останній дюйм" захоплює своїм внутрішнім драматизмом. Герой твору, Бен - пілот, опускається на дно Червоного моря, де з ризиком для життя проводить кінозйомку морських хижаків для телебачення. Олдрідж розкриває болісні й складні переживання Бена, коли той, поранений акулою, збирає останні сили, щоб будь-якою ціною врятувати сина, а головне — зламати глуху стіну відчуження, яка відділяє його від власної дитини. Хлопчикові Деві десять років. Він добре розуміє, що мати ним не цікавиться. Батько здається сторонньою людиною — небагатослівною й різкою. Деві гостро відчуває свою самотність. Хлопчик непокоїться, що з ним станеться, якщо батько так ніколи й не повернеться з морської глибини. Він питає батька, чи відомо комусь про їхнє місцезнаходження. Бен, як завжди грубувато, відповідає, що боятися не треба й з ними нічого не станеться. Поранення батька змушує хлопчика забути про свої сумні думки. Деві починає серйозно ставитися до того, що сталося. Обличчя хлопчика міниться від жаху, він боїться крові, голос його тремтить від хвилювання та сліз. Поранений Бен уперше уважно придивляється до сина, і розуміє, що його хлопчик — дитина досить розвинута. Деві схожий на батька й має твердий невгамовний характер. Бен розуміє, що відповідає за життя сина. Якщо він раптом загине, хлопчик залишиться сам, і його дуже нескоро знайдуть у цій пустелі. Олдрідж талановито розкриває епізод подолання хлопчиком останнього дюйма. Автор тонко зображує збентеження й жах, які охопили дитину. Обличчя хлопчика стало уважним, зосередженим, бо він мусить виконати дорослу роботу. Здається, він і сам подорослішав, у нього з'явилося почуття відповідальності. Дійсно, у житті не раз приходиться долати останні дюйми. Тепер у Бена є життя, подароване йому власним сином. Джеймс Олдрідж багато разів звертає увагу читача на описи поведінки героїв, а також на описи пустелі й моря. Саме в цих фрагментах твору віддзеркалюється думка письменника про духовну красу, про призначення людини. Тема відповідальності є однією з провідних у творі. Олдрідж наголошує на тому, що людина — творець своєї долі.