Поняття  «інтерактив»,  у  моєму  розумінні, - це здатність  взаємодіяти  або  діалогізувати  з  чимось  (наприклад,  з  комп’ютером),  кимось  (людиною,  героєм  твору).  Інтерактивне навчання  насамперед – діалогічне  навчання,  під  час  якого  вчитель  взаємодіє  з  учнем  (або  учень  з  учнем)  на  рівних,  без  домінування  однієї  думки  над  іншою.  Учні  активно  висловлюють  свої  думки,  міркують  з  приводу  вчинків  тих  чи  інших  героїв,  вступають  у  дискусію  і  не  бояться  сказати  щось   не  так.  Якщо  відповідь  учня  неповна  чи  неправильна,  його  доповнює  інший.  Головне,  щоб  на  заняттях  була  створена  така  атмосфера,  яка  б  сприяла  не  лише  здобуттю  нових  знань,  але  й  розвитку  пізнавальної  діяльності  учнів.

Оскільки  організація  інтерактивного  навчання  передбачає  моделювання  життєвих  ситуацій,  використання  рольових  ігор,  театралізованих  епізодів,  спільне  розв’язання  проблеми  на  основі  аналізу  обставин  та  відповідної  ситуації.  Обираючи  таку  форму  навчання,  педагог  перестає  бути  носієм  суто  інформаційних  функцій,  його  роль – заохочувати  школярів  до  самопізнання.  Інтерактивне  навчання  також  стимулює  рефлексію,  внутрішній  діалог  кожного  з  учасників  навчально-виховного  процесу,  стираючи  кордони  між  об’єктом (учнем)  і  суб’єктом (учителем),  заохочує  до  взаємодії  між  собою  на  основі  організації  проблемно-пошукових  завдань,  що  спонукають  до  самосійного  мислення.

Методи  інтерактивного  навчання  періодично  висвітлювалися  у

вітчизняній  педагогіці.  Згадаймо  практику  новаторів  С.М.Лисенкової,  Ш.А.Амонашвілі,  В.Ф. Шаталова,  Є.М. Ільїна.  Сьогодні  плідно  досліджує  цю  ідею  доктор  педагогічних  наук  О.І.Пометун,  яка  виокремлює,  зокрема,  такі  варіанти  інтерактивних  технологій:  кооперативного  навчання;  колективно-групового  навчання;  симулятивного  моделювання;  опрацювання  дискусійних  питань.

         Накопичений   на  Україні  та  за  кордоном досвід свідчить,  що  інтерактивні  методи  сприяють  інтенсифікації  й  оптимізації  навчального  процесу.  Вони  дозволяють  учителю:

• зробити  навчання  більш  доступним  і  цікавим;
• збагачувати  соціальний  досвід  учнів  через  включення  в  різні  навчальні  та  життєві  ситуації  і  їх  переживання;
• створювати  умови  для  розвитку  в  дітей  здатності  будувати  конструктивні  стосунки  в  групі,  визначати  своє  місце  в  ній,  уникати  конфліктів,  розв’язувати   їх,  шукати  компроміси,  прагнути  до  діалогу,  знаходити  спільне  розв’язання  проблеми;
• навчити  учнів  формувати  власну  думку,  правильно  її  виражати,  доводити  свою  точку  зору,  аргументувати  й  дискутувати,  слухати  іншу  людину,  поважати  альтернативну  думку;
• Ефективно  розвивати  навички  проектної  діяльності,  самостійної  роботи,  виконання  творчих  робіт.

Технологія «Читання та письмо для розвитку  критичного мислення» (ЧПРКМ) – це один із напрямків формування критичного мислення.  Вона спрямована на  розвиток  уміння працювати з інформацією в процесі читання й письма, тому головна роль в  ній  належить тексту.